у насекомых

1) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; ( издавать треск) лускати, усилит. лускоті́ти, диал. луща́ти; (о моторе, автомате) тиркоті́ти, ти́ркати; (о треске при выстрелах, при разрывах) трі́скати; ( хрустеть) хру́скати, хряскоті́ти

2) (о птицах, насекомых) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; торохті́ти; (стрекотать - о кузнечике, сверчке) цві́ркати, цвірча́ти и усилит. цвіркота́ти и цвіркоті́ти, ти́ркати; ( свистеть) сюрча́ти, сю́ркати; ( цокотать) цокота́ти, цокоті́ти; (о насекомых: жужжать) дзиґоті́ти, дзикоті́ти; ( о коростелях) дерча́ти, де́ркати, деркоті́ти

3) (перен.: говорить без умолку) торохті́ти, цокота́ти, цокоті́ти, ляскоті́ти, ляща́ти, тріща́ти и усилит. тріскоті́ти и тріскота́ти, цвіркота́ти, цвіркоті́ти, теркота́ти, теркоті́ти, сокори́ти, сокота́ти, сокоті́ти; ( скороговоркой) дріботі́ти, дрібота́ти

черевце, пузце, (по детски) пузя.

* * *

1) уменьш. черевце́, пузце́

2) ( у насекомых) черевце́

1) середина, нутро;

2) (мн.) внутренности - унутрості, нутрощі, требухи, требух; (преимущ. брюшные) тельбухи, (тельбух), кельбух, утрібка, утробина, скиндеї, бандури, бебехи, бельбахи (бельбухи). [Сто чортів тобі в бебехи]. Грудные внутренности - легкуша, (у птиц) журавель, (у насекомых) кашка. Внутренность дыни (фамильяр.) - жабуриння. Повредить, отбить внутренности - відбити (повідбивати) внутрості, (бранно) надсадити, надірвати, відбити бебехи, печінки, випустити бандури.

* * *

1) вну́трішність, -ності, сере́дина; нутро́, ну́трощі, -щів

2)

очко, вічко - см. Глаз. [Там-то очка як терночок], а специальнее -

1) (в сети) вічко;

2) (в тюремной двери) вічко, прозурка - см. Волчок;

3) бот. (почка листовая) - очко, вічко, брунька, бросток. [Щепіння очком, коли прищеплюють окрему брунечку]. Глазок прививать - очкувати деревину. Глазок в картофеле - кілець (р. -льця), кільчик. [Кепська справа, коли люди почали вже кільцями картоплю садити];

4) весёлые глазки (цветок) - см. Анютины глазки.

* * *

1) см. глазки

2) (отверстие для наблюдения, надзора) ві́чко, прозу́рка

3) ( почка) ві́чко, о́чко, бру́нька

4) (пятно у насекомых, птиц) ві́чко, о́чко

I. (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) є, (реже) єсть. (См. Быть). Каков, какой ни есть - хоч який (є), хоч який-би був, будь-який. Сколько ни на есть - хоч скільки є, хоч скільки-б було. Как есть (совсем, вполне) - чисто, геть, (вульг.) настояще. [Той геть увесь спалахнув (Крим.)]. Ну как есть - ну чисто тобі. [Лежав він у труні ну чисто тобі живий (Еварн.)]. То есть - цеб- то, себ-то, тоб-то.

II. едать 1) їсти (наст. вр. їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдать; пов. н.: їж, їжмо, їжте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) - їстоньки, їдусі, їдусеньки, їсточки. [Твої діти плачуть, їстоньки хочуть], (потреблять) споживати (сов. спожити), поживати (пожити). [ІЦе й половини з миски не спожили, а він уже поклав ложку. Його розум протестував проти церковних слів: «Прийдіть, споживайте, це - тіло моє». Стали ми хліба-соли поживати]; (при обращении к детям) - гамати [Гамай, гамай, моя дитино, орішок! - Я вже, мамо, згамав], (неспряг., ум.) гамці. [Не плач, дитино, зараз будем гам. I сам не гам і другому не дам]. Есть один раз в сутки - їсти раз на добу, разувати. Есть с кем за одним столом - столувати стіл з ким. Есть до сыта - їсти вдосить, досита, доситости. Есть глазами - їсти очима кого. [Їсть Оленку очима];

2) (признавать годным в пищу, съедобным, употреблять) їсти, вживати [Ми не вживаємо конини], заживати;

3) (о насекомых) кусати, їсти, тяти. [Комарі нас тнуть];

4) (об едкой жидкости, веществе) їсти, кусати, гризти. [Вапна (известь) гризе пальці]. Есть кого - їсти кого, уїдатися на кого. [Почали вони на його уїдатися]. Поедом есть - їдом (їдьма, їдцем) їсти, жерцем пожирати. [Ти, як та гадюка, - їдом їси (Гліб.). Невістка їдьма їсть бабу й діда (Г. Барв.). Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають]. Даром едящий - дармоїжний, дармоїд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Лопать, Трескать, Убирать, Уминать, Уписывать, Уплетать.

* * *

ї́сти (їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть); ласк. дет. ї́стки, ї́стоньки, ї́сточки; ( употреблять) спожива́ти, ужива́ти, зажива́ти, пожива́ти

(3 л. ед. ч. наст., от "быть") є, єсть

деркотіти, дзижчати, дзизкати, дзинчати, бреніти, сюрчати, брумчати, густи (гуде); (о веретене, сверчке, кузнечике) сюрчати, хурчати. [Мухи деркотять. Золоті бджоли бреніли в золотому сонячному промінні (Грінч.). Комар у вухо бренить (гуде) (Чуб.). Всі мухи тихо сиділи, лишень одна брумчала. Коники сюрчали в траві. Хрущі літали й гули. Комарик молодий своє дзинчить (Гліб.). Оса дзинькає]. Полететь жужжа - побреніти. [Бджілка побреніла до вулика]. Жужжать в уши кому - туркати в вуха кому, натуркувати кому щось. [Це ви їм усяку погань натуркуєте, до лукавности призводите! (Крим.)].

* * *

1) дзижча́ти; зумкоті́ти, -кочу́, -коти́ш; ( с гудением) гуді́ти, густи́ (гуду́, гуде́ш); (преим. о насекомых) дзинча́ти, дзвинча́ти, дзиґоті́ти, -ґоти́ть, дзикоті́ти, -коти́ть; ( звонко) брині́ти, -нить; (о веретене, прялке, осколках) хурча́ти, фурча́ти, фу́ркати, фуркота́ти, -ко́че, фуркоті́ти, -коти́ть, сюрча́ти, сю́ркати

2) (твердить что-л.) ту́ркати, турча́ти, усилит. туркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, туркоті́ти, -кочу́, -коти́ш

завестись

1) заводитися, занестися (о мн. позаводитися), запроваджуватися, запровадитися; бути заведеним, запровадженим. [Почали заводитися нові звичаї];

2) -ться хозяйством, домом - заводити, завести собі господарство (хазяйство), придбати собі дім;

3) (о насекомых, мышах и т. п.) заводитися, завестися, заплоджуватися, заплодитися, заклюнутися, вклюнутися. [У вогкому мікроби заводяться. Їдна тільки нам біда, що вклюнулись миші (Рудав.) Черва заклюнулася в м'ясі];

4) (о механизме пружинном) накручуватися, накрутитися.

* * *

несов.; сов. - завест`ись

1) заво́дитися, -джуся, -дишся, завестися, -веду́ся, -веде́шся и мног. позаво́дитися; (сов.: начать водиться) повести́ся

2) страд. несов. заво́дитися; уво́дитися, запрова́джуватися, -джується; накру́чуватися, -чується; здійма́тися, зніма́тися; ( устанавливаться) устано́влюватися, установи́тися, -о́виться, уста́люватися, -литься, уста́литися

заскрекотати, заскрекотіти, (о болтливых людях) зацокотіти, задзигоріти, (о кузнечиках) засюрчати, зацвіркати, зацвірчати. [Заскрекотіла сорока на плоті (Київщ.). Жіночки задзигоріли (М. Грінч.)].

* * *

1) дзвоніння, дзвонення, дзвін (р. дзвону). Звон колоколов - гра дзвонів; дзвони. Слышно звон колоколов (колокольный) - чути дзвони. Звон в один колокол - бамкання, бовкання. Звон колокольчика - дзеленькання, калатання. Под звон колоколов - під гудіння дзвонів, під дзвони. Красный звон - урочисте дзвоніння, видзвонювання. Слышит звон, да не знает, откуда (где) он - чує як дзвониться, та не знає, в якій церкві (Приказка);

2) (звяканье) дзенькіт (-коту), брязк (-ку), брязкіт (-коту). Звон бокалов - дзенькіт келіхів. Звон металла (о золоте) - золотий брязкіт;

3) (в ушах) дзвеніння, бриніння;

4) (по умершему) подзвін (-вону), подзвіння, дзвін по душі. Без звона колоколов - бездзвінно, без подзвіння. [Його поховано бездзвінно];

5) (трещ. насекомых) цвірчання.

* * *

1) дзвін, род. п. дзво́ну; диал. звін, род. п. зво́ну; (звучание, гудение) дзвені́ння; (о стекле, металле, звонке) дзе́нькіт, -коту, дзе́нькання, дзве́нькіт, -коту, дзеле́нькання, дзенькоті́ння, дзеленча́ння, бря́зкіт, -коту, бря́зкання, бряжча́ння, дзеньк, -у, брязк, -у

2) ( удары в колокол) дзвін; ( о процессе) дзвоні́ння, калата́ння [дзво́на]; ( в большой колокол) бо́вкання, бе́вкання

3) (перен.: сплетни) погові́р, -во́ру; мн. пере́суди, -дів и пересу́ди

воло (р. вола; мн. вола, р. мн. волів), (гуцул.) ґуш (-ша).

* * *

1) воло; ( у насекомых) зоб

2) ( болезнь) зоб, во́ло

изгрызть згризати, гризти, згризти, (о мног.) позгризати, погризти, вигризти все; (о насекомых) - точити, поточити, сточити, розточити, (о грызунах) гризти, погризти, (пожирать) трубити, (всё) перетрубити (усе). [Не було в чому розмочити сухар, так я його сухий згризла (Київ). Вигризла відьма всі молоденькі дубочки (Рудч.). Он, поточили листя, наче решето (Кон.). Щоб йому черви язик сточили (Коцюб.). Уклюнулися миші на току та так трублять: один стіжок геть-чисто перетрубили (Харківщ.)]. Изгрызенный - згризений, погризений, поточений, сточений, перетрублений.

* * *

несов.; сов. - изгр`ызть

-ница вигубник, вигубниця, вигублювач, -вачка, погубник, -ниця, винищувач, -вачка, нищитель, -телька, вибавник, -ниця. -тель (судно), воен. - нищитель, винищувач. -тель насекомых, лесов - нищитель, вибавник, вигубник комах, лісів.

* * *

1) ( кого-чего) вини́щувач, зни́щувач, нищи́тель, -ля

2) ав., мор. вини́щувач

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

1) лялечка. Оделась -кой, как -ка - прибралася, як лялечка (Номис);

2) (у насекомых) лялька, лялечка. [З ляльок виходять жуки (Троян.). Раїса мала таке почуття, наче під твердою шкаралущею лялечки у неї виростають барвні крила (Коцюб.)]; (у мотылька ещё) бабочка. [Вже з осельні поробилися бабочки; це так бува: з осельні - бабочка, з бабочки - метелик (Звиног.)]; (у муравья) подушка, подушечка. [Комашки, ховайте подушки: он татари йдуть і всі заберуть (Пісня)]; (у мухи ещё) баклагівка. Превращаться в - ку - обертатися в ляльку.

* * *

1) уменьш.-ласк. ля́лечка; дет. ля́ля

2) энтом. ля́лька, ля́лечка

куснуть кусати, куснути, (сильно) кусонути; (о собаке ещё) рвати, рватися; срв. Кусаться; (о насекомых ещё) тяти, тнути, їсти, жалити, (редко) джиґати, джиґнути, (ещё реже) джеґалити, (однокр., сильно) джиґонути кого; срвн. Жалить. [Скажений собака і хазяїна кусає (Приказка). Ви, комарики мої, ой, за що, про що ви кусаєте мене? (Пісня)]. Собака собаки не рве (Номис). Муха тне (Свидн.). Блощиці тнуть (Тесл.). Комарі так джеґалять - аж-аж-аж! (Конотіпщ.)]. Комары невыносимо -сают - комарі нестерпно кусають (тнуть, жалять, їдять). Кусанный - кусаний.

* * *

несов.; сов. - кусн`уть и кусан`уть

мётываться

1) (страд. з.) - а) (быть бросаемым) кидатися, метатися, бути киданим; (об искрах, огне) сипатися, бути сипаним, (о паре) оратися, бути ораним, (о стоге) кластися, бути кладеним и т. д. -ться в глаза - кидатися в очі, впадати в око (в очі); б) (о детёнышах животных) приводитися; в) (об икре) викидатися; г) (о шитье) наживлятися, шитися на живу нитку; фастриґуватися; (о петлях) обкидатися;

2) (взаимн. з.) кидатися чим. [Діти кидаються сніжками (Київщ.)];

3) -ться, метнуться (возвр. з.) - кидатися, кинутися, метатися, метнутися, борсатися, шататися, шатнутися, шаснутися, шибатися, шибнутися, шваргатися, (суетливо) метушитися, (бегать) га(й)сати; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґедзатися, ґедзкатися, ґзитися, дрочитися. [Над кручею кидалась, як чайка, Фатьма (Коцюб.). Всю ніч метався та верещав, не даючи спати (Франко). Борсався з нестерпучого болю, але мовчав (Грінч.). Шатнувсь по всій хаті - нема нікого (Рудч.). Шибається, як чорт по пеклі (Номис). Бурсачва шваргалась по класу (Еварн.). Безсило метушиться між буржуазією і пролетаріятом (Азб. Ком.). Гасали по вулицях (Леонт.). Кричала, ґедзалась, качалась (Котл.)]. -таться во все стороны - кидатися на всі боки. -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) - кидається (бігає) як очмарілий (очемерілий) кіт, як попечений, як посолений, як циган на ярмарку. Кровь -нётся в голову - кров кинеться в голову.

* * *

1) кидатися, метатися (мета́юся, мета́єшся и мечу́ся, ме́чешся), бо́рсатися; ( суетливо) метуши́тися; ( бегать суетливо) бігати, гаса́ти

2) страд. кидатися, мета́тися; складатися, кла́стися; мета́тися; викида́тися

накусать

I. 1) (искусывать) кусати, накушувати, накусати, (геть) покусати, скусати кого, що, (изгрызать) гризти, (геть) погризти, згризати, згризти що. [Та й накусали- ж мене комарі! (Брацл.). Блохи геть усе тіло скусали (Київщ.). Коні геть згризли дишель (Київщ.)];

2) -сать чего - накусати чого. Накусанный -

1) накусаний, (геть, (у)весь) покусаний, скусаний (геть, (у)весь) погризений, згризений;

2) накусаний. -ться -

1) (стр. з.) накушуватися, бути накушуваним, накусаним, понакушуваним и т. п.;

2) (вволю, сов.) накусатися, (о насекомых ещё) натятися, нажалитися.

II. Накусывать, накусить - см. Надкусывать.

* * *

несов.; сов. - накус`ать

поесть (немного или всё) їсти, поїдати, поїсти (трохи або все), (немного или вдоволь) попоїсти; (пожирать) пожирати, пожерти. [Попороби до поту, то й попоїси в охоту (Грінч.). Закликає пан на баль мужика їдного, попоїв собі мужик за столом усього (Рудан.)]. Поеденный - поїдений и поїджений.

* * *

несов.; сов. - по`есть

появиться

1) (показываться, становиться видным, предстать) з'являтися, з'явитися (редко появлятися, появитися), виявлятися, виявитися, уявлятися, уявитися, виникати, виникнути и виникти, (о мн.) поз'явлюватися и т. д. [На небі з'являються зорі (Коцюб.). Бабуся з'явилась на дверях (Л. Укр.). В одному з товстих місячників з'явилася дуже прихильна оцінка поетичних писань Лаговського (Крим.). Оддаль виявляються озера (Стор.). На вулиці чорна свита виявилась одна й друга (М. Вовч.). З високих черешень уявилася Марта (М. Вовч.). З-за кущів виникла висока постать (Н.-Лев.). Як не уявиться він завтра, то й зовсім його не ждіть (Звин.)]; (показываться) показуватися, показатися, (из-за чего-л.) витикатися, виткнутися, виступати, виступити, (во множестве) висипати, висипати, (внезапно) вириватися, вирватися; нагодитися; срв. Показываться. [Покажеться висока двугорба гора (Крим.). Сонце почне витикатись (Мнж.). У сю хвилину я витикався на двері (Грінч.). Зорі висипали на небі (Н.-Лев.). Вирвався, як Пилип з конопель (Ном.)]. -виться вдруг (тут как тут) - уродитися, вигулькнути, гулькнути. [Як де сама зостануся, так і він тут уродиться (Грінч.). Зразу вродився веселий настрій (Васильч.). Вигулькнув із моря]. -ться куда - (показывать нос) потикатися, поткнутися куди. [Хай до нас не потикається]. Изредка -ться - навертати, навернути куди. [Хіба обідати та на ніч наверне додому (Мирн.)]. -виться на свет - з'явитися на світ, виявитися на світі, по[на]родитися на світ. -вилась молодая луна - молодик народився. -ляться, -виться перед чьим-л. взором - ставати, стати, поставати, постати кому перед очима;

2) ( об'являться, обнаруживаться) об'являтися, об'явитися, проявлятися, проявитися, (чаще о болезнях) прокидатися, прокинутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укидатися, укинутися, (во множ.) кинутися, забуяти; срв. Обнаруживаться. [Об'явиться новий філософ (Н.-Лев.). Проявилася в Англії «чорна смерть» - чума (Доман.). У тебе самого проявилася істерика (Крим.). Сивий волос почав укидатися. Укинувся червак у хліб. Страх у серце вкинувся (М. Вовч.)]. В городе -вился тиф - в місті прокинувся тиф. -ются кражи - прокидаються крадіжки. -ляется болезнь - про[и]кидається x(в)ороба. -вились (во множестве) сорные травы - кинулись, забуяли бур'яни;

3) (возникать) з'являтися, з'явитися, поставати, постати (и повставати, повстати), наставати, настати, ставати, стати, виникати, виникнути и виникти, (иногда) прокидатися, прокинутися; срв. Возникать. [З'являються поважні літературні видання (Єфр.). Повстають нові видавництва (Єфр.). Перш ніж настав світ (Єван.). Прокидаються подекуди нарікання на громадський нелад (Єфр.)]. -лись новые обычаи - зайшли (настали, постали) нові звичаї. -ляется желание, мысль - прокидається бажання, думка. -ляется мода, потребность - заходить мода на що, потреба;

4) (браться, взяться) братися, взятися, заводитися, завестися, (о мн.) позаводитися. [Козаки беруться не знать звідкіля (Куліш). Десь узялись нові сили, енергія (Коцюб.). Звідкіля це ти узявся? Відколи султани позаводилися на сході (Крим.)]. Откуда -лись у него деньги? - звідки в його взялися, завелися гроші? -лись деньжонки - завелися грошенята. -ляется желание уснуть - сон (на сон) береться. -ются ссоры - беруться сварки. Недавно -вившийся - новітній. [Це новітній пан (Гуманщина)]. До того времени -вившийся - дотихчасовий. То -ляясь, то исчезая - прогульком. [Місяць прогульком з-за хмари виглядав (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - появ`иться